Egmont Group — глобальне об’єднання 182 підрозділів фінансової розвідки — оголосив публічно-приватні партнерства між банками та держструктурами не опцією, а базовою інфраструктурою у боротьбі з фінансовими злочинами. Цю позицію підкріпив новий звіт FATF від 8 липня 2026 року, який зафіксував щонайменше 84 діючих публічно-приватних партнерства у 52 юрисдикціях. Для банків і комплаєнс-команд це сигнал: правила обміну інформацією з регуляторами докорінно змінюються.
Голова Egmont Group Ельжбєта Франкув-Яськєвич на форумі Wolfsberg Group у травні 2026 року заявила: «Публічно-приватні партнерства більше не є факультативними — вони стають ключовою інфраструктурою у боротьбі з фінансовими злочинами». Причина — зростаюча складність транскордонних схем, коли жоден окремий регулятор чи банк не має повної картини операцій. На засіданнях у Аруші (Танзанія) у січні 2026 року Egmont зафіксував 7 нових меморандумів між підрозділами фінансової розвідки і підтвердив курс на автоматизований обмін даними через захищену платформу ESW.
Звіт FATF «Information Sharing to Combat Illicit Finance» від 8 липня 2026 року дав першу системну карту ППП: щонайменше 84 партнерства у 52 юрисдикціях в усіх регіонах світу. Більш ніж 75% юрисдикцій використовують ППП для стратегічного обміну — типологіями, індикаторами ризиків і «червоними прапорцями». Від 55% до 66% залучають приватний сектор до оперативного обміну: кейсова розвідка, індикатори підозрілих транзакцій, дані KYC. Серед регіонів лідирує Європа — 23 із охоплених юрисдикцій.
Ключовий правовий механізм, що просувається, — «безпечна гавань» (safe harbor): законодавча норма, яка знімає з банків цивільну відповідальність за передачу фінансових даних у рамках встановлених AML/CFT-процедур. Без такого захисту банки опиняються між двох вогнів: закон зобов’язує звітувати про підозрілі операції, але банківська таємниця, захист персональних даних і комерційна конфіденційність обмежують навіть легітимний обмін. Модель Europol Financial Intelligence Public-Private Partnership (EFIPPP) показує, як це вирішується на практиці: банки отримують від підрозділів фінрозвідки типології ризиків і одночасно передають агреговані патерни транзакцій — що дає змогу виявляти транскордонні схеми в реальному часі й заморожувати активи до їхнього зникнення. В Україні аналогічна реформа потребуватиме змін у Законі про фінансовий моніторинг, законодавстві про банківську таємницю, Цивільному кодексі та нормах захисту персональних даних.
Що це означає для капіталу
Трансформація публічно-приватного обміну даними — це зміна інфраструктури ризик-менеджменту для будь-якого гравця з транскордонними грошовими потоками. Банки та платіжні провайдери, які першими впроваджують ППП-протоколи, отримають доступ до агрегованої розвідки, недоступної одному інституту: спільні типології, ранні сигнали про нові схеми, скорочений час на заморожування активів. Для капіталовласників і фінансових директорів ключовий висновок: в юрисдикціях із «безпечною гаванню» витрати на комплаєнс короткостроково зростуть, проте ризик несподіваних регуляторних блокувань і заморожень рахунків суттєво знизиться. Першими відчують ефект транзакційні банки, платіжні системи та криптовалютні on/off-ramp провайдери — саме ці категорії найчастіше фігурують у транскордонних схемах відмивання коштів. Юрисдикції, що не впровадять ППП-стандарти, ризикують потрапити до «сірих зон» міжнародного комплаєнсу — що ускладнить кореспондентські відносини з банками розвинених ринків.
Індикатор
- 84 ППП у 52 юрисдикціях — задокументовано у звіті FATF «Information Sharing to Combat Illicit Finance», 8 липня 2026 р.; 18 юрисдикцій мають більше одного ППП.
- 75%+ юрисдикцій із наявними ППП обмінюються стратегічною інформацією — типологіями, red flags, трендами ризиків (FATF, 2026).
- 22,6 млн повідомлень про підозрілі транзакції (STR/SAR) оброблено членами Egmont Group у 2024 році — Egmont Annual Report 2024–2025.
- 182 члени Egmont Group — найбільша у світі мережа підрозділів фінансової розвідки (FIU), що охоплює 8 регіональних груп станом на 2025 рік.
